Люди, які зробили неправильний вибір, шкодують про це все життя. Адже людина, яка любить свою роботу, отримує від неї задоволення. А котрі ходять з неохотою, завжди в жахливому настрої і постійно скаржаться на долю.
З раннього дитинства, я думала, ким же я стану. Пам'ятаю, у сім років я розсаджувала м'яких звірів і великих ляльок за саморобний стіл, роздавала їм листочки, олівці, свої улюблені книжки та підручники за другий клас, а потім, ставала у центр кімнати і пояснювала їм математику. Мені подобалося розповідати вивчений у школі матеріал і одночасно робити домашнє завдання.
Ставши дорослішою, дуже любила разом з сестрою грати в «Банк», і хоч сама професія фінансиста мене не приваблювала, та я дуже любила рахувати гроші й керувати підлеглими.
Потім хотіла стати і лікарем, і журналістом, навіть директором школи.
Зараз я навчаюся у дев’ятому класі і вже замислююся – що ж буде далі, після закінчення школи? Яким я бачу своє майбутнє?
Я вирішила, що дуже хочу побачити світ і мене приваблює висота. Тому моя подальша мета - стати стюардесою. Я вважаю, що подорожуючи, можна зустріти багато цікавих людей і побачити багато нового і незвичного. Думка про те, що я зможу поглянути на світ з висоти пташиного польоту, дає приводи для щастя. У цей момент, я розумію, що зробила правильний вибір, що саме цього справді хочу.
Мої батьки мене підтримують, що дуже важливо, особливо для мене. Я знаю,що є багато випадків, коли підлітки обирають не той шлях і вже будучи дорослими розуміють,що зробили не той вибір,що робота не приносить насолоди.
Я не вважаю за потрібним слухати когось, це моє життя. У мене немає страху або сумнівів, є тільки те, що мені подобається.
Я маю мету – піднятися у небо.
Долгополова Анна
Комментариев нет:
Отправить комментарий