Любий Жюльєне! Мені дуже жаль тебе, дорогий друже. З твоїх відвертих листів тепер я розумію, як тобі боляче. У попередньому листі ти писав, що батько та брати не розуміють тебе, вважають тебе нікчемою та бездарою. Але ж у тому є й твоя вина. Адже ти ніколи не намагався говорити з ними , порозумітись. Я розумію, що ти хочеш втекти із-під батьківської опіки. Але чи впевнений ти, любий Жюльєне, що хочеш покинути батьківський дім заради навчання в духовній семінарії? І взагалі, чи впевнений ти, що бажаєш бути духовником. Мене дуже непокоїть твоє скороспішне рішення щодо обраного шляху. Я заю, що ти претендуєш на гідне місце в суспільстві, і вважаєш , що саме церква може дати тобі все це. Можливо, але це твої нездорові бонапартистські симпатії. Що ти з ними вдієш. Твоє ставлення до Наполеона, що так ганебно пав, зруйнувавши долю долю Франції, навряд чи кому-небудь сподобається. Отже, перш ніж робити такий рішучий крок- добре подумай,дорогий друже. Я непокоюсь за тебе.
Нещодавно я чула, що вар’єрський мер, пан де Реналь, запропонував тобі місце вчителя його дітей. Знаю, шо ти погодився, але хочу тебе застерегти: пан де Реналь дуже зверхній та пихатий і не гарантовано, що він буде добре до тебе ставитись, а ти не потерпиш до себе такого відношення.знаючи твій характер та твою гордість, мені здається, ти не зможеш втриматись надовго в будинку мера. Я відчуваю, що з твоєю появою в цій родині, на тебе чекають серйозні випробуання. Що ж , дорогий Жюльєне, мабуть. Це мій останній лист. Сподіваюсь, ти не забудеш свою найкращу подругу у вирі тих подій та змін, що тебе чекають.
Прощавай!
Комментариев нет:
Отправить комментарий