«…Дитяче читання, виховання книгою найтонший і найсильніший – поряд зі словом вчителя – засіб впливу на душу дитини й підлітка. Що нас особливо турбує, так це те, щоб книжка залишилась і завжди була провідною силою виховання, щоб найголовнішою духовною потребою людини було читання»
В.О. Сухомлинський
Сьогодні весь світ занепокоєний зниженням рівня дитячого читання. Причини, через які діти не читають, усім відомі:
• надмірне захоплення телевізором, відео, комп'ютером;
• недостатня кількість цікавих книг, перевага "ділового" читання над читанням "для душі";
• нестача вільного часу, відсутність зацікавленості батьків у читанні дитини або неможливість купити книгу через високі ціни;
• низька матеріально-технічна база бібліотек, нестабільне комплектування їхніх фондів.
Для значної частини нинішніх дітей читання – всього лише ординарна навчальна діяльність, що не викликає радості.
Інша важлива проблема полягає в тому, що чим старшою стає дитина, тим менше часу вона приділяє читанню. З часом вона починає носити більш ділову форму. На сьогодні більшим попитом користуються видання для дітей дошкільного і молодшого віку, а старші обмежуються читанням програмних творів.
Водночас соціологи і психологи, зазначають, що нечитаючі діти частіше за інших не знаходять виходу зі складних ситуацій, частіше потрапляють в антисоціальні ситуації, відчувають дискомфорт у процесі спілкування з однолітками, відчувають самотність, замкнутість, розгубленість тощо.
Як бачимо, залучення до читання стало усвідомлюватись у світі не лише як педагогічна, але й як соціальна проблема.
Про те, що проблема читання існує, свідчать результати багаторічного дослідження Інституту соціології НАН України: кількість тих, які читали художню літературу, зменшилася з 38% до 21%, а відвідування бібліотеки – з 7% до 4%.
Серед причин зниження інтересу до читання 77% опитаних зазначили, що серед молоді відбулася зміна пріоритетів на користь мережі Інтернет, 1,1% - вказали на нестачу часу, 17,2% - на високу ціну на друковану продукцію, 4,7% - на нестачу інформації про нову літературу. Також були зазначені такі фактори як лінь, низький рівень культури молоді та відсутність зацікавленості. Деякі відповіді свідчать про те, що вони читають, коли є час та цікава книга або читають з мережі Інтернет.
Улюбленими жанрами студентської молоді є детективи (41,8%), інтелектуальна література (37,7%), любовні романи (22,9%), фантастичні твори (10%). Ряд опитаних вказали, що серед їхніх уподобань є поезія, психологія, філософія тощо.
Серед улюблених авторів представниками студентства були вказані Михайло Булгаков, Пауло Коельо, Агата Крісті, Джоан Роулінг, Стефані Майєр, Тарас Шевченко, Оскар Уайльд, Віктор Гюго, Харукі Муракамі та Стівен Кінг. Можна говорити про те, що молодь наряду з читанням класики слідкує за новими іменами, вважає за необхідне ознайомитися з творами популярних авторів.
Серед книг, що вплинули на життя наших респондентів, були названі «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова, «Алхімік» Пауло Коельо, «Портрет Доріана Грея» Оскара Уайльда, «Червоне та чорне» Віктора Гюго, «Злочин і кара» Федора Достоєвського та «Анастасія» Володимира Мегре.
63,5% учасників дослідження згодні з висловом Дені Дідро про те, що коли людина перестає читати, вона перестає мислити, 20,4% - не підтримують дану думку, 16,1% - не визначилися з даного питання.
Як показало опитування, 87% респондентів віддають перевагу друкованій книзі через легкість сприйняття та практичність, 12,9% - більше працюють з електронними книгами через можливість швидкого доступу та можливість безкоштовного отримання, 5,4% - віддають перевагу аудіокнизі.
Нас цікавила думка студентства щодо майбутнього друкованої книги. 62,2% опитаних впевнені в тому, що книга буде існувати завжди, 26,8% вважають, що книга перейде в електронну форму, 12% зазначили, що книгу замінить мережа Інтернет.
Дослідження показало, що в читанні молоді відбуваються серйозні зміни. Саме читання в структурі дозвілля стоїть лише на 4 місці.
Криза читання має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. А читання стає все прагматичнішим. Світ б'є тривогу: виростають нечитаючі покоління, настає «епоха нечитання»! Криза... сьогодні досягла критичної відмітки, за якою починається деградація нації... Саме тому у країнах Євросоюзу розробляються національні програми читання: Великобританія, США, Німеччина, Канада, Франція, Скандинавські країни, Південна Корея, Австралія, Сінґапур. Такі програми є також у Польщі, Болгарії, країнах Балтії, Росії, Китаї, Індії, Казахстані, деяких країнах Африки. У Великобританії діє низка організацій, робота яких спрямована на просування читання: Національний трест грамотності, Агентство з читання, Книжковий трест, вироблена Національна стратегія читання, розроблений довгостроковий план і конкретні завдання з її реалізації, ухвалений документ розвитку бібліотек на 10 років «Стратегія розвитку на майбутнє». У всіх країнах існує тенденція до об’єднання зусиль держави і різних громадських організацій, оскільки найбільш ефективна робота можлива лише в тісній взаємодії.
Україна, декларуючи європейські стандарти та цінності у своїх прагненнях культурної та освітньої інтеграції у Європу, на жаль, до цього часу не має такої національної програми.
Наші діти читають мало, без бажання, здебільшого літературу за шкільною програмою. Шкільне ви¬вчення літератури можна прирівняти до курсу вивчення її у вищій школі. Потрібно не менше 200 днів безперервного читання, щоб вивчити як належить. Проте діти читають не самі книги, а знайомляться з "Історією літератури...". Читачі не читають літературні тексти, а звідси й об'єктивна причина – криза читання. Проблема полягає у тому, що ми досі чітко не визначились, кого готує школа – історика літератури чи читача. Бо зміст навчального матеріалу з літератури охоплює всю її історію від Гомера до наших днів. Наші учні змушені вивчати кілька сотень художніх творів, та чи переросте кількість у якість? Чи набувають наші учні читацької компетентності?
Для значної частини нинішніх дітей читання – всього лише ординарна навчальна діяльність, що не викликає радості. Дослідники констатують, що сьогодні можна говорити про формування так званого «медійного» покоління. Для нього, зазвичай, характерні дві крайнощі: гіперактивність чи пасивність, пригніченість і навіть байдужість. Прагнучи все встигнути, підключаючи всі канали сприйняття інформації, врешті решт людина сьогодні знає багато чого, але поверхово, і нерідко втрачає бажання пізнавати щось нове. Така розірваність сприйняття впливає на формування «мозаїчного» мислення.
Отже, сьогодні сучасне життя посилає вчителю літератури різні виклики, і він має реагувати на них, бути конкурентноздатним у сучасному інформаційному просторі. Для цього вчителю не треба цуратися тих нових видів діяльності, які здатні допомогти залучити сьогоднішнє інтернет-покоління учнів-візуалів до читання.
Існують традиційні прийоми залучення учнів до читання художніх творів
- робота із заголовком,
- із епіграфом,
- коментоване читання, а також
Інноваційні прийоми:
- буктрейлер
- постер на літературну тему
- фотоколаж
- сторінки героя твору в соціальній мережі. скрапбукінг
- кардмейкінг
- комікси
- технологія ненав’язливого навіювання. Зважаючи на це, сьогодні, на мій погляд, слід звернути увагу на креолізований текст як засіб активізації читацької діяльності учнів.
Що ж таке креолізований текст?
Це складне текстове утворення, у якому поєднуються вербальні (тобто словесні) та невербальні (що належать до інших знакових систем) засоби передачі інформації.
Серед видів креолізованих текстів, що можна запропонувати учням під час вивчення ЗЛ, звернімо увагу на такі:
- комікси (як відомо, цей жанр, що об’єднує літературу та образотворче мистецтво, представляє собою історії в малюнках. Комікси користуються інтересом у школярів різного віку. Популярним різновидом коміксу є японські комікси – манги. Відомо, що в Японії манги читають представники різних поколінь. Це синтез образотворчого мистецтва і літературного явища.
- буктрейлер (відеоролик рекламного характеру про книгу, метою якого є популяризація певного твору);
- постер на літературну тему – художньо оформлений плакат, що рекламує певний твір чи письменника;
- буклет або брошура, що містить текстову та графічну інформацію про певну книгу або творчість письменника;
- фотоколаж на літературну тему з метою популяризації конкретного художнього твору або творчості певного письменника;
- логотип (оригінальне графічне зображення, що пов’язується з конкретною темою або явищем) на літературну тему;
- «дуддл» (заставка для ГУГЛа), присвячена художньому твору або письменнику;
- скрапбукінг (від англ. scraps – дрібні папірчики, записочки, білетики та book – книжка) – це оформлення фотографій, різноматніних вирізок у сторінки та альбоми. Як відомо, укладання таких альбомів на різноманітні теми притаманне багатьом сучасним дівчатам-підліткам. А отже, це може використати і учитель літератури, запропонувавши школярам створити скрапбукінг, присвячений якомусь літературному твору або творчості письменника;
- кардмейкінг (від англ. card – листівка та making – робити) – це створення листівок ручної роботи. Останнім часом цей вид творчої діяльності дизайнерського характеру став хобі достатньо великої кількості молодих людей (переважно дівчат). Тематика таких листівок може бути різноманітною, зокрема і літературною.
На сайті нашої школи створено Іриною Федорівною форум «Що ми зараз читаємо». Тут ми з учнями ділимось враженнями про прочитані книги, радимо прочитати їх іншим чи ні. Приємно, взагалі, коли учні читають додатково.
Наші учні активно долучаються до створення буктрейлерів. У минулому навчальному році ми брали участь в обласному дитячому конкурсі буктрейлерів «Жива книга», який проводився на базі ДОІППО.
Призового місця не посіли, але отримали задоволення та намітили подальшу роботу в цьому напрямку. Насамкінець зауважу, що найбільшим мотиватором читання художніх творів є особистість вчителя, який сам любить читати , захоплено ділиться враженням від прочитаного з учнями.
Світ поки що не винайшов іншого шляху виховати культурну людину й особистість як через читання й мислення. І цей шлях пролягає, звичайно, через бібліотеку – інформаційно-культурний центр.
Надаю слово шкільному бібліотекарю Грушко М.П.
Ми сьогодні наголошуємо на 4 складових, які допоможуть залучити дитину до читання:
- Перша ланка – сімейне читання та приклад батьків.
- Читати дитині з перших днів, вибирати разом книги, навчити дитину слухати.
- Друга ланка – бібліотеки та заклади культури.
- Третя, дуже важлива ланка – освіта, зацікавленість держави;
- Четверта ланка – проекти активістів та громадських організацій.
У нас також створюється багато цікавих та потрібних проектів щодо популяризації читання громадськими активістами, організаціями та силами учасників Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва:
- конкурси та ініціативи від Форуму видавців – «Найкращий читач» тощо;
- літературні фестивалі для дітей, зокрема всеукраїнський фестиваль «Дивокрай»;
- позитивні оцінки та результати дають проекти бібліотекаря і письменниці Євгенії Пірог «Додай читання», «Срібна читацька книга», «Тату, почитай!», «Марафон читання 42» та інші, у ході яких до читання і творчості залучено дітей різного віку, а до промоції читання – письменників, ілюстраторів, вихователів, вчителів, батьків в різних містах України;
- конференції, семінари, зустрічі з науковцями України та світу, де переймається світовий досвід, зокрема, проект «Вся Україна читає дітям»; Україна – мама усіх нас, а мама читає дітям! Саме це пропагує проект «Вся Україна читає дітям!» разом з ЦДЛДЮ.
Найважливіше у навчанні, вихованні дитини, залучення до читання – це приклад дорослих, сім`ї, оточення, залучення до читання у школі, відвідування бібліотек та заходів закладів культури, мода на читання через ЗМІ та інші засоби реклами культури та читання, що повинна забезпечити держава адже у неї тут особлива роль – дбати та підтримувати культурний та освітній розвиток задля гідного розвитку країни.
Все ж таки, культура читання зараз під загрозою. Отже, детальніше. Перша ланка – сімейне читання та приклад батьків. Читати дитині з перших днів, вибирати разом книги, навчити дитину слухати, коли їй читають та гортати книгу разом з нею, зробити книжку повсякденним другом, необхідністю у житті родини, без якої не проходить жодний день, і тут, звичайно, велику роль відіграє власний дорослий приклад. Друга ланка - бібліотеки та заклади культури.
Читають дітям і у дошкільних навчальних закладах. Окрім програмових книг та творів, додатково читають вихователі, керуючись як власною ініціативою, так і беручи увагу у різних конкурсах, проектах, акціях. Третя, дуже важлива ланка – освіта.
Сучасні бібліотеки Києва, Тернополя, Рівного, Львова та інші, розгортають нові проекти із залучення дітей до читання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий