Моє пророкування збулося, як бачиш.
Мій милий друже, що ти накоїв!
Ти- чудова, розумна людина, яка могла завдяки своїм талантам досягти тих вершин, котрих не досяг сам Бонапарт. Мій бідолашний Жюльєн, мені шкода тебе. Я сподіваюсь, що зараз ти розумієш. Скільки помилок ти наробив за своє життя! Ти зламав його не лише собі , а й ні в чому не повинним людям. Ти зневажав людей, і твоя зневага не знала меж. В гонитві за своєю кар’єрою ти так просто переступав через людей та їх почуття. Ти був безжальним до людей, які тебе любили. Ти став на хибний шлях, Жюльєне, на шлях бевір’я та бездуховності. Ти ніколи не допускав сумнівів щодо свого високого призначення і цинічно грався людськими почуттями. Твій злочин- це наслідок твого егоїзму та марнославства. Твоїм вчинкам немає виправдання.
Та все ж я не звинувачую тебе, мій друже, а покладаю часткову вину на те лицемірне суспільство, яке виховало тебе таким. Я знаю, що твоє серце сповнене відчаю. Хотілось би тебе втішити, але не знаю як. Я не маю слів розради для тебе.
Прощавай тепер назавжди...
Комментариев нет:
Отправить комментарий