І.Організаційний момент
ІІ. Вступне слово вчителя
Головне завдання театру – активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан¬німи словами п'єси. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності: «Будь-яка соціальна проблема, що виникає із протиріччя між людським почуттям і навколишньою дійсністю, дає матеріал для драми», «як Шекспір і Мольєр, я беру все, що трапляється мені під руку, і потім осучаснюю, насичую... сьогоднішнім змістом». «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Це протиріччя і створює «драматичний конфлікт, який виявляється в гострому зіткненні брехливих уявлень про життя із справжнім його розумінням», «побудований не навколо вад людини, ...а навколо зіткнення різних ідеалів».
Жанр. Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.
Трагікомедія - драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії. В основі трагікомедії лежить трагікомічне світовідчуття драматурга. Біля витоків сучасної трагікомедії стоїть європейська «нова драма». Б.Шоу вважав першовідкривачем цього жанру Л. Толстого. Шоу йменує трагікомедію Нового часу не трагедією із комедійними вкрапленнями, а комедією, що набирає трагічного змісту. (За «Теорією літератури» О. Галича та ін.)
Парадокс - ключовий художній засіб естетики Б. Шоу.
Парадокс:
1) своєрідна думка, судження, яке розходиться із загальноприйнятим, іноді суперечить здоровому глузду;
2) несподіване явище, яке не відповідає загальноприйнятим уявленням. Парадокс викликає здивування, заперечення, спонукає замислитись і визначити власну позицію щодо запропонованої таким чином ідеї, ситуації, характеру тощо.
Повідомлення учня. Особливості композиції.
Експозиція – І дія (Випадкова зустріч героїв на Конвент Гарден)
Зав’язка – ІІ дія (Парі Хігінса і Пікерінга)
Розвиток дії – ІІІ, ІV дія (Перетворення «обшарпанки на герцогиню»)
Кульмінація – V дія (Нічна розмова після нічного тріумфу Елайзи)
Розв’язка – V дія (Усвідомлення Елайзою свого становища. Розмова з Пікерінгом )
Дискусія – V дія (Остання розмова Хігінса з Елайзою)
Відкритий фінал
Концепція персонажів. Б. Шоу поділяв персонажів своїх творів на філістерів (самовдоволена і обмежена людина з вузьким міщанським світоглядом і ханжеською поведінкою), ідеалістів (живуть фальшивими ідеалами), реалістів (скептично поглядають на світ і оригінально мислять, добре розуміють хвороби і вади світу, але ці знання не вбивають їх прагнення облаштувати світ на краще). На думку драматурга, їх співвідношення має такий вигляд: 700 філістерів - 299 ідеалістів - 1 реаліст.
Втручання автора у дію: розгорнуті коментарі, ремарки, передмови, післямови, режисерські поради акторам, діалоги автора і читачів тощо – все це використано з метою підсилити, вияскравити головне ідейне зіткнення п'єси, підштовхнути до дискусії глядача (читача). Відчувається своєрідна данина захопленню епічною творчістю – на початку творчого шляху Шоу пробував свої сили у створенні романів.
Було б дуже добре, якщо б театр бачив своє призначення у тому, щоб бути «фабрикою думки», будити совість, висвітлювати суспільну поведінку людей, бути засобом проти відчаю і нудьги і храмом Людини, що сходить.
Б.Шоу
Мій спосіб жартувати полягає у тому, щоб говорити правду. Це найкумедніший жарт у світі.
Б.Шоу
Досліджуючи художній світ комедії Б Шоу, ми спробуємо визначити, як у п'єсі «Пігмаліон» втілилися ознаки «театральної революції» Б. Шоу.
Елайза Дулитл, її шлях від малопривабливої квіткарки-кокні до «чарівної леді». Образ Елайзи у системі образів твору.
Евристична бесіда.
- Яким є ваше перше враження від героїні? Що ви можете розповісти про її життя до появи в домі Хігінса? Які риси характеру властиві героїні до початку «експерименту»?
- З якою метою вона приходить до Хігінса?
- Яка функція мовної характеристики героїні?
- Як ставиться до Елайзи місіс Пірс? Яку роль відіграє цей образ у творі?
- Яка подія, на ваш погляд, стала початком духовного переродження Елайзи? Чи помітна динаміка в розвитку образу героїні? Чим зумовлені, в першу чергу, успіхи Елайзи?
- Як Хігінс та Пікерінг оцінюють успіхи Елайзи у «мовному експерименті»? Наведіть підтвердженняя своєї думки з тексту.
- Дослідіть звертання до Елайзи персонажів твору (місіс Пірс, Пікерінга, Фредді, місіс Хігінс та ін.). як ці звертання характеризують ставлення оточуючих до героїні та відображають зміни, які відбуваються з Елайзою?
- Чи згодні ви з тезою літературознавця К. Шахової, що пробудження в Елайзі «живої, емоційної, мислячої, бунтівної людини» закладено в «характері дівчини від природи»?
- Як можна сформулювати програму освіти Елайзи, спираючись на монологи та репліки Хігінса?
- Вибудуйте ланцюжок ключових цитат, які засвідчили б шлях, що його пройшла Елайза від бідної квіткарки до вишуканої леді. Які етапи розвитку (зовнішні і внутрішні) героїні можна виділити?
- Як характеризують Елайзу її монологи? Які риси характеру Елайзи відкриваються Хігінсу під час нічної розмови після блискучого тріумфу героїні?
- Про що свідчить «бунт» героїні під час цієї розмови? У теоретичних дослідженнях зустрічається думка, що п’ята дія твору є зайвою, бо вона нічого не додає до характеру Елайзи, формування і становлення якого вже відбулося. Чи згодні ви з таким твердженням? Аргументуйте свої судження прикладами із тексту.
- Прокоментуйте сцену, коли Елайза, порпаючись у бруді каміну, шукає перстень, який кинув туди Хігінс (д. IV). Про що свідчить цей вчинок Елайзи?
- Дослідіть, яким є авторське ставлення до героїні твору та якими художніми засобами досягається. Чи змінюється авторське ставлення до Елайзи протягом розвитку дії комедії?
- Які події па шляху героїні від квіткарки-кокні до вишуканої леді можна вважати ключовими? Чи можна вважати «перетворення» Елайзи свідченням реальності «фантастичного міжкласового стрибка» (Б. Шоу)?
Висновок. «Пігмаліон» Дж. Б. Шоу представляє собою картину становлення людини, динаміку розвитку її свідомості. Перед нами п'єса «про диво народження людської особистості - народження, яке завжди пов’язане із запереченням загальноприйнятих уявлень та ідеалів...». Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка,.. «майже леді»,.. справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п'єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. Елайза Дулитл стає сильною мовною особистістю, однак вона також отримує нові обов'язки; тягар відповідальності за себе та оточуючих її людей… лягає на плечі молодої дівчини» (за П. Шопіним). Елайза-квіткарка була позбавлена умов для нормального існування, культури. Але отримання освіти, зміна помешкання і духовна досконалість героїні не вирішила всіх її проблем. У фіналі п'єси… вона не знає, коли була щасливішою - у минулому чи в сучасному, - і що чекає на неї в майбутньому»
Елайза. У фіналі п'єси відбувається «зміна ролей»: Елайза перетворюється на вчителя, даючи Хігінсу урок гідності; після блискучого тріумфу вона має радіти, а насправді почувається нещасною; Елайза починає ненавидіти Хігінса за байдужість («видає здушений крик люті», «з криком болючого гніву підхоплюється на ноги» і т.д.), хоча готова його покохати тощо.)
Дослідницька робота учнів у творчих динамічних групах.
Група 1. Завдання. Дослідити образ Хігінса, використовуючи ключові цитати та результати дослідження скласти інформаційне гроно образу.
- Яким ми побачили Хігінса у І дії? Як мова героя розкриває риси його характеру?
- Чому Хігінс погодився на парі? Що ним керувало: азарт, бажання довести свої професійні і педагогічні якості, цікавість науковця? Що він вважає «привабливою авантюрою»?
- Яким чином, на думку Хігінса, взаємопов'язані між собою мова людини та її соціальне становище? Чи згодні ви з цією думкою?
- Як характер Хігінса розкривається у стосунках з людьми, що його оточують Елайзою, Пікерінгом, матір'ю, місіс Пірс?
- Чи можна вважати Хігінса незалежним від суспільної думки? Аргументуйте свою відповідь прикладами із тексту.
- Хігінс стверджує, що «душа - це важче за все». Чи дійсно він переймається духовним розвитком та станом Елайзи?
- Поміркуйте, чим пояснити грубість і байдужість Хігінса у ставленні до Елайзи.
- Чому, на вашу думку, Хігінс не може примиритися з тим, що Елайза залишила його дім?
- Чи змінив «експеримент» над Елайзою самого науковця - Хігінса?
- Чи відчуває Хігінс моральну відповідальність за подальшу долю Елайзи?
- Поміркуйте, чому автор зазначає в останній ремарці, що Хігінс «задоволений собою». Чим, на вашу думку, викликане це почуття задоволення Хігінса?
(Хігінс. З одного боку, це «міцний, життєрадісний, чудового здоров'я чоловік років сорока», «енергійний науковець», з іншого — «нагадує непосидющу дитину, яка напрочуд жваво й бурхливо реагує на все цікаве, і з якої не можна спускати ока, аби часом не сталася шкода»; він справжній професіонал своєї справи - чудовий фонетист, відомий вчений, проте при цьому у побуті - безпомічний (не пам'ятає, де у нього лежать краватки, о котрій годині зустріч тощо), наївний соціально (не розуміє, що «навчити говорити як герцогиня», ще не означає дати можливість жити як герцогиня); Хігінс робить «із обшарпанки герцогиню», світську даму, але сам при цьому поводиться невиховано, безкультурно, невитримано («спирається на рояль і недбало киває», розмовляючи з дамами на прийомі у матері, сідає на стіл, «падає на канапу з такого розгону, що чути тріск», «лається крізь зуби» тощо.)
Група 2. Завдання. Дослідити образ Пікерінга. Використовуючи ключові цитати та результати дослідження, скласти інформаційне гроно образу.
- Чому Пікерінг погоджується на парі-«експеримент» з Хігінсом?
- Яку роль відіграв Пікерінг у «перетворенні» героїні?
- Чим відрізняється ставлення до Елайзи Пікерінга і Хігінса?
Група 3. Завдання. Дослідити образ Альфреда Дулитла. Використовуючи ключові цитати та результати дослідження, скласти інформаційне гроно образу.
- У чому полягає «життєва філософія» сміттяра Дулитла?
- Порівняйте монологи Дулитла у II та IV діях. Які особистісні риси героя вони відкривають та як співвідносяться з ключовим конфліктом твору?
- Чи можна стверджувати, що образ Дулитла презентує ще один варіант «перетворення» у п'єсі?
- Чи можна, на ваш погляд, вважати сміттяра Дулитла самодостатньою особистістю?
- До якої групи персонажів (за класифікацією Б. Шоу) ви віднесли б Дулитла?
- У літературознавчих розвідках зустрічається визначення образу Альфреда Дулитла як «Пігмаліона № 1»: «саме така людина формувала внутрішній світ Елайзи», Дулитл створив її «саме такою, якою її зустрів Хігінс», «він автор досконалості, яка пізніше буде шанобливо наречена «міс Дулитл»» (за В. Гладишевим). Доведіть або спростуйте це твердження, аргументуючи свою думку прикладами із тексту.
- У чому полягає парадоксальність образу Дулитла, батька Елайзи? (Сміттяр-філософ, що стає мільйонером, не радіє, а вважає, що «вскочив у халепу», що йому «підсунули свиню», звинувачує Хігінса у «занепащені життя, загубленому щасті»; ставши мільйонером, Дулитл заздрить сміттярам тощо.)
Автор п'єси створює ситуацію, яка зовсім неідентична міфу: професор філології береться за виховання і навчання вуличної квіткарки, намагається зробити з неї за короткий термін світську даму, що йому і вдається; але за рахунок того, що дія повертається до свого початку, коли автор замислив створити шедевр, а перед ним не шматок мармуру, а жива людина, особистість, створюється ефект параболи. Це дає можливість неоднозначного ставлення як до самого експерименту, так і до неї, а саме «статуї», автора. Створюється проблематична ситуація: «Хто кого створює, виховує?.. Чи можна виховати людину високої культури, піддаючи її повсякчас приниженню?» (за Г. Осторовською-Кохан).
Комментариев нет:
Отправить комментарий